рідна мова то неоціненне духовне багатство

Мова – духовне багатство кожного народу, один із показників його свідомості. Рідна мова і пісня завжди були на сторожі духовності і культури народів. Національна мова входить у поняття національної культури. Не буде мови – не буде народу, а не буде народу – не буде нації, а як не буде нації – не буде держави. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається (Олесь Гончар). Мова росте елементарно і разом з душею народу (Іван Франко). Мова – духовне багатство народу (Василь Сухомлинський). Народ, що не усвідомлює значення рідної мови для свого вищого духовного життя і сам її покидає і відрікається, виконує над собою самовбивство (Юрій Шафраник).

О слово рідне, орле скутий! “Рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції… Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок барви, – а цих відтінків кожна барва має тисячі”. Василь Сухомлинський. «Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом… Вона з голосу тура, мисливських.

Мова – духовне багатство народу. Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання … У рамках проведення тижня української писемності та мови Науковою бібліотекою підготовлено віртуальну книжкову виставку «Мова – духовне багатство народу». Мова — це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь, передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Наша мова милозвучна, красива, багата, солов'їна. її любили.

Мета: перевірити рівень засвоєння набутих знань та умінь; з’ясувати можливі недоліки в знаннях учнів із метою їх подальшого усунення; перевірити вміння сприймати на слух незнайомий текст; розвивати вміння аналізувати, співставляти, узагальнювати матеріал Очікувані результати: учні вміють виділяти односкладні й неповні речення з-поміж інших видів речень; визначають види.

Наша рідна мова. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили свої перші слова. Українська мова - це неоцiненне духовне багатство, з яким народ живе, передаючи iз поколiння в поколiння мудрiсть, славу, культуру i традицiї. Наше українське слово, хоча i вмирало з голоду, i бiдувало, переслiдувалось i заборонялось, але вистояло i вiдродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. Нашiй мовi потрiбен саме зараз вогонь любовi й духовна мiць. Калиновою, солов'їною називають українськi поети нашу мову. Кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синiвською любов'ю звеличує рiдну мову.

«Багатство української мови». Вступ. Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства. (П. Куліш). Найбільший скарб народу – це його мова. Мова й школа, мова й наука, мова й церква, мова й театр, мова й державне врядування, мова й армія – сфери, де українська мова то утверджувалась, то відступала під тиском імперської політики. Нараховують 22 заборони української мови, 8 з них – у радянський час. Поглянути на історію свого краю, збагнути роль рідної мови в утвер-дженні української державності дають змогу писемні документи, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів.

Духовне багатство – це рівень глибини душі, внутрішній світ людини, сукупність її моральних цінностей. Дуже часто саме духовне багатство може бути потрібнішим за фінансове. Духовно багатою можна назвати мудру, розумну людину, яка має за плечима великий досвід у різних сферах та фахах, перемоги та падіння, вміє без конфліктів та сутичок виходити із негараздів та складних ситуацій. Звісно, не треба плутати поняття «духовно багата людина» та «справжня людина», бо між ними існує невелика різниця. Справжня людина може не мати багатого досвіду, не зобов’язана бути розумною, але вона має в собі таки .

Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті. Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації.

Ще В. Сухомлинський писав, що рідна мова – то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і сла ву, ;< культуру і традиції. Бо в рідному слові народ усвідомлює себе як творчу силу. Слово рідної мови – могутній – засіб передачі історичного, культурного, морального, естетичного,_ побутового досвіду народу. Рідне слово – то невичерпне, животворне і невмируще джерело, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, про своє село чи місто, про весь свій край. Віками український народ творив це багатство, відкладаючи до ска.