лицарська література середньовіччя

Формування світської, лицарської літератури європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), з елементами фантастичності. Основні представники: К. де Труа, Кюренберг, Айсте, Хагенау, Генріх фон Морунген.

Середньові́чна літерату́ра — це період в історії світової літератури, що розпочинається приблизно в пізню античність (4—5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340–397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про Град Божий», 410–428 роки), переклад Біблії латинською мовою здійснений Єронімом (до 410 року).

Курс лекцій - Посібник містить головну інформацію про життя і творчі шукання знакових особистостей свого часу, про світогляд, морально-етичні й ідеологічні переконання письменників, подає стислі характеристики їхнього літературного доробку, зосереджує увагу на етичних і духовних цінностях, які пропонували своєму читачеві найвідоміші автори - Лицарська лірика і лицарський роман - Література епохи Середньовіччя.

Загальна характеристика літератури Середньовіччя. Середньовічна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається з пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських Євангелій (1 століття), релігійних гімнів, творів Аврелія Августина («Сповідь»), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Ієронімом.

· раннє Середньовіччя — література розкладу родового ладу (від 5 ст. до 9-10 ст.); · зріле Середньовіччя — література розвинутого феодалізму (від 9-10 ст. до 15 ст.). Основні особливості світогляду людини Середньовіччя: 1. Теоцентризм. Тео — Бог, спрямованість до бога. Лицарська література. Формування лицарської літератури пов’язане з відкриттям індивідуальності, початком руху від типологічно-символічного нехтування окремою особистістю до спроб розкрити її внутрішній світ.

Лицарська культура. Сам образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою лицаря в латах. Лицарі -- професійні воїни -- являли собою корпорацію, членів якої об'єднували спосіб життя, етичні цінності, особові ідеали. Лицарська культура виникає в феодальному середовищі. Лицарський кодекс знайшов відображення в лицарській літературі. Її вершиною вважається світська лірична поезія трубадурів на народній мові, що виникла на півдні Франції (Лангедок).

За плечима в лицарів були традиції предків вождів і дружинників варварської епохи. Лицарі на їхній погляд були жорстокими грабіжниками безрозсудними неуками й ґвалтівниками. Ці суперечливі погляди були наслідком того що лицарі за часів середньовіччя були єдиною силою здатною діяти. а зрештою набули нового значення і суспільного звучання Що ж таке лицарство Це в першу чергу соціальний стан Зх.

Розвиток літератури середньовіччя пов'язано з розпадом елліністичних-римської культури, котрі проходили в обстановці масштабного переселення численних варварських народів, серед яких в різний час були германці, слов'яни, гуни, тюрки (з IV по XIV ст.). Ці народи і стали творцями середньовічних держав, що виникли на руїнах Стародавнього Риму. З кінця XI століття оформляється лицарська література, яка відображає інтереси і.

Латинська література раннього Середньовіччя та архаїчний епос. Типологічні особливості середньовічної літератури. Місце західноєвропейських літератур у світовій літературі Середньовіччя. Феодалізм у Західній Європі. 1. Трансформація лицарського ідеалу в літературі пізнього Середньовіччя. 2. Пізні форми лицарського роману, їх художні ознаки. 3. Особливості сюжету і композиції роману «Окассен і Ніколет».

Середньовічна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Середньовічна література. Середньовічна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4-5 століття), а завершується у 15 столітті.

Батьківщиною куртуазної літератури був Прованс (південь Франції), а першими ліриками – трубадури (провансальські співці XI–XIII століть). Із занепадом культури, розрухою цього регіону під час хрестового походу північнофранцузьких феодалів пов’язаний виїзд поетів у Італію, на Піренеї та на землі нинішньої Німеччини. Під впливом французької рицарської культури в Німеччині з’явилася лицарська лірика (мінезанг) та лицарський роман.

Характеристика та історія виникнення лицарства. Образ Середньовічного лицаря. Суть лицарського кодексу та етики. Лицарський орден тамплієрів як однин з найвідоміших християнських військових орденів. Особливості відображення лицарів в літературі.

Релігійна література. Найпопулярнішим жанром середньовіччя були житія святих (агіографія) та розповіді про їхні чудеса, хроніки, видіння, дидактичні твори. Лицарська література. Формування лицарської літератури пов'язане з відкриттям індивідуальності, початком руху від типологічно-символічного нехтування окремою особистістю до спроб розкрити її внутрішній світ.

Середньовічна література — це період в історії світової літератури, що розпочинається в надрах пізньої античності (4—5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340–397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про град Божий», 410–428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).

Посібник, організований за жанрово-хронологічним принципом, поєднує у собі риси хрестоматії та історико-літературної антології. Основні жанри західноєвропейської середньовічної словесності (архаїчний та класичний епос, лицарська поезія та лицарський роман, жанри міської літератури та народної лірики) представлені або повними текстами, або у великих фрагментах чи репрезентативних підбірках. Вперше у вітчизняній практиці до видання такого типу включено значний за обсягом блок.

Лицарська література йде від реальності. На зміну їй приходить реалістична міська література. Міняються жанри й стиль. Фабліо - невеликі віршовані оповідання про кумедні й безглузді події з повсякденного життя. Роман про Лиса – ставиться до сатиричного «тварині» епосу середньовіччя. Оповідання про витівки зухвалого нахаби Лиса здавна чи існують не у всіх літературах миру, численні версії й перекладання цього сюжету вінчає поема Ґете «Рейнеке Лис» (1793).

Література раннього середньовіччя формувалася переважно під впливом. трьох головних чинників: 1) міфології та фольклору європейських народів . лицарських турнірах. Спочатку для того, щоб вважатися лицарем, цього було досить. Власне, лицарі в.

Існувала і спеціальна література, присвячена лицарським «мистецтвам». Майбутнього лицаря навчали, крім іншого, і прийомам полювання. Воно вважалося другим після війни заняттям, гідним лицаря. Сам образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою лицаря в латах. Лицарі -- професійні воїни -- являли собою корпорацію, членів якої об'єднували образ життя, етичні цінності, особові ідеали. Лицарська культура виробляється в феодальному середовищі.